Геополітика. Геополітичні теорії

Глобальны політичні зміни в світі, що мають місце нарубежі ХХ – ХХ в.в., додалиновий імпульс геополітиці-політологічній концепції, що визнаєзначну роль географічнихчинниківв політиці держави.Вперше термін «геополитика» ввів в науку шведський професор Рудольф Челлен (1846-1922),визначивши геополітику як науку, що вивчаєдержаву якгеографічний організм, просторовий феномен.

Упіслявоєнний періодтермін «геополитика»придбавзначення певних зовнішньополітичних і військово-стратегічних завдань, пов'язаних з конкретним географічним простором,напрямоміін.Початоктакогопідходувиявляється в доктрині Г.Трумена, (президента США), викладеною в його обігу до Конгресу в 1947 р., в якому передбачалося надання фінансовій допомозі Греції і Туреччиніз метоюстворення надійного бар'єрупроти все зростаючої радянської загрози. Ця тенденція закріплюється в «Плані Маршала». Йогоголовнезавдання - відновлення за допомогою капіталузруйнованою війною Західної Європи як форпосту проти СРСР. У 1957 р. президент Д.Ейзенхауер,у зв'язку з тією ж «радянською загрозою», проголосив доктрину, зорієнтовану на розширення американського впливу на Близький Схід.

Надалі поняття «геополітика» отримало широке вживання не лише в сенсі географічної спрямованості політики,але і у вмісті концепцій, що визначаютьтенденції сучасного соціально-політичного розвитку. Так, у зв'язку з розпадом СРСР і біполярної системи міжнародногопорядку виникає рядгеополітичних концепцій відносно доріг розвитку молодих держав, що утворилися, способів розв'язування існуючих конфліктів. С.Хантінгтон, передбачаючи після розпаду радянської системи конфлікти між країнами на основі різних культурно-цивілізаційних типів, які можутьпривести до порушення існуючої системи міжнародного порядку, вважав згубними ілюзіями можливість поширення західної культурної традиції на суспільства з іншими типамикультури і пропонував західним політикам укріплювати свої позиції шляхом інтеграції країн Східної і Центральної Європи, зокрема, через їх вступ в НАТО.

Інший американськийполітологЗ.Бжезінський вважає головним в геополітичній стратегії Заходу - консолідацію геополітичного простору в рамках колишнього СРСР. У зв’зку цим він виділяєв Європі три частини: Західна Європа,центрально-європейські країниіз західними культурнимитрадиціями і східноєвропейські країни (Балкани, Балтіка, Україна, Білорусь).Вважаючи,що процесінтеграціїцентрально-європейських країнвідбуватиметься безособливих труднощів, а Росія ще довго залишатиметься євроазіатською країною, Бжееінськийпропонує надавати допомогу східно-європейським країнам ( і перш за все Україні) в здійсненні необхідних перетворень для здійснення інтеграціїв європейський політичний простір і тим самим змусити Росію відректися від імперської геополітики.

Американський соціологголландськогопоходженняН.Дж.Спайкменвиділиврядоб'єктивнихчинників,відякихзалежитьгеополітичнахарактеристикабудь-якої держави:

-поверхнятериторії;

-природакордонів;

-чисельність населення;

-наявність або відсутність корисних копалини;

-економічний і технічний розвиток;

-фінансова могутність;

-етнічна однорідність;

-міра соціальної інтеграції;

-політична стабільність;

-національний дух.

Відповідно доцих критеріївдержава,вважаєСпайкмен,визначає свійзовнішньополітичний курс.

Українські ученіА.Кудряченко, Ф.Рудіч, В.Храмоврозкриваютьвміст законупідвищення статусу окремо взятоїдержави або державних об'єднань як суб'єктівміжнародногоправа.Реалізація цьогозаконумає важливе значеннядляУкраїни:в умовахрозширення НАТО на східвонаповинна,вибравшисвійстатус,визначити свою геополітичну стратегію на основі національного суверенітету і національних інтересів.

В цілому,геополітика яксферазнання, знаходитьсявсе щеу стадіїстановлення, але розроблений нею категорийныйапарат,методививченнягеополітичних проблем служатьмоделюванню не лише глобальних тенденцій і процесів, а і специфіки національних,регіональних і місцевих проблем.